Ірина Френкель про культурну складову «Стратегії 2030»: «Це економічний ресурс розвитку громад»

У Вінницькій області почали розробляти 10-річні плани розвитку кожної громади та всього регіону – «Стратегію 2030». Ініціював цю роботу Володимир Гройсман, Прем’єр-міністр України (2016-2019). До розробки документу долучилися  представники органів місцевого самоврядування, підприємців, аграріїв, молодіжних організацій, сфери медицини та культури.  Яким чином саме культура може стати поштовхом для економічного розвитку громад Вінниччини? Якою має бути роль цієї сфери в стратегічному документі? Про це розповідає Ірина Френкель,  директор Українського центру культурних досліджень, артпродюсер міжнародного фестивалю «OPERAFEST Тульчин»  (OPERAFEST TULCHYN).

Тривалий час в Україні культурна сфера сприймалася винятково як наші культурні установи – клуби, бібліотеки, театри, кінотеатри тощо. Сьогодні ми розуміємо, що культура вийшла за межі стін закладів і вдало інтегрується в соціально-економічну складову розвитку регіонів. Ми починаємо тлумачити культуру як ресурс. Для розуміння культурного ресурсу наведу простий приклад. Коли у вас є гарна ідея влаштувати велике сімейне свято, ви об`єднуєтеся всією родиною, починаєте готуватися, тобто складаєте певний план і, нарешті,  запрошуєте гостей. Тепер уявіть собі, що є ідея свята всієї громади. Всі жителі перетворюються на дружню родину. Навколо ідеї об’єднується громада і починає працювати задля досягнення єдиної мети. В даному разі  ми говоримо про культуру – як соціальний важіль, яка об’єднує різні соціальні групи громади, сусідні села… Жителі інших громад стають вашими гостями, але вже в категорії «туристи». Якщо свято триває один день, гості-туристи користуються послугами, які надає ваша громада – п`ють каву, відвідають кафе, ресторани, користуються розважальними послугами,  транспортом, тощо… Якщо ж свято триває два та більше днів, їм потрібно десь заночувати. Постає питання: чи є у вас готелі, чи можна винайняти житло в приватному секторі? Як ми бачимо, громада починає отримувати від культурної події економічний зиск. Таким чином, ми вже починаємо розглядати  культуру як економічний ресурс для розвитку громади.

Напевно, й самі жителі громади мають відповідати певному культурному рівню, щоб бути цікавими для гостей-туристів?

Без сумніву. Культура надає потужний поштовх усім нам для отримання знань уже після здобуття освіти в навчальних закладах. Нині багато людей прагнуть опановувати різні ремесла, приміром – кулінарне мистецтво, ткацтво, гончарство, пізнавати традиції своєї місцини. Ми шукаємо відповідні можливості,  творчі спільноти, групи за інтересами. Окрім цього, наявність гостей-туристів вимагає забезпечення екскурсійних послуг та багато інших складових з метою задоволення попиту. Для цього потрібні відповідні знання історії регіону, традицій, тощо.  Отже очевидно, що культура – це також елемент неформальної освіти, яку ми здобуваємо протягом життя. У громади виникає потреба розробити спеціальні освітні програми для підготовки власних екскурсоводів, супроводжуючих групи, керівників тих чи інших осередків, які включені до екскурсійного культурного маршруту, тощо. Вже наступним кроком має стати трансформація музейних просторів задля підвищення зацікавленості туристів, розробка сувенірної продукції та багато іншого.

Тобто культуру ми вже розглядаємо не просто як   «споживання» того, що для нас створили митці, а набагато ширше… 

Саме так. Об`єднаємо всі компоненти –  ідею розвитку території як економічну складову, соціальну складову, та освіту протягом життя (зокрема, освітні ексклюзивні програми, та багато іншого), тоді починаємо розуміти, що це  створює передумови для комплексного  розвитку туризму, сфери, яка не потребує одночасно великих вкладень, але потребує системного підходу з поступовим залученням інвесторів задля розбудови інфраструктури. Мої два улюблених питання: «Ми асфальтуємо дороги. Куди ведуть ці шляхи?»   Відповідь на це дає культура та культурний ресурс. «Дорога веде до храму». В нашому випадку – до храму культури, до наших історичних пам’яток, ремісничих осередків тощо. Культурні об’єкти, до яких ми прокладаємо наші шляхи, стають основою для формування креативних кластерів та впливають на розвиток креативної економіки в регіоні. Тому наша «Стратегія 2030» має враховувати особливості кожної громади, кожного села. Важливо в умовах глобального світу знайти власну родзинку та відповісти на запитання – чому я маю приїхати саме в цю громаду, пізнати її, залишити в цій громаді свої гроші за надані мені послуги. А ці кошти, в результаті, через податки отримає громада для свого подальшого розвитку. OPERAFEST TULCHYN – яскравий приклад цього. Фестиваль відбувався три роки поспіль. Змінив місто, людей, звернув увагу на палац Потоцьких, залучивши кошти на його реставрацію та підвищив пізнаваємось Тульчина далеко за межами країни.  Децентралізація дає шанс кожній громаді стати успішною. Професійний підхід, чіткий план і зацікавленість  людей – це основні умови успіху.

 

Редакція "Вінницькі Вісті"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Next Post

Гройсман наближається до Зеленського: Опубліковано нові рейтинги політиків

Пн Лип 27 , 2020
Прем’єр-міністр України (2016-2019) Володимир Гройсман посів друге місце у загальнодержавному рейтингу довіри. Відповідні результати опитування сьогодні, 27 липня, оприлюднила Соціологічна група Рейтинг.  Так, відповідно до результатів інтерв’ю face-to-face, проведеного 15-20 липня цього року, Володимиру Гройсману довіряють 27% громадян України. Вищий відсоток лише у чинного Президента Володимира Зеленського – 41%.  Закриває […]

Важлива інформація